Панталія, 22.08.2010

компанйони: Ярослав Грабар погода: зранку вже холодно, вдень гаряче ловив з 4:30 до 10:30 22.08.2010 ловив на пірсі цікавої форми, як язик змії зловив 1 карася(десь 180 грам), густерок штук з 5 і мілюзги плотви Наживка: опариш, мастирка, горох Прикормка: власного виробництва + горох Снасті: фідер, спініг на спутніку Найгірший результат зі всі рибалок цього літа Попередньо зізвонився з власником Олегом і він пообіцяв, що поередить охоронця і нам виділять два пірси поряд і все буде ОК. Ми виїхали о третій ранку, їхали і всю дорогу перед нами сідав за обрій величезний, повний, круглий навіть якийсь зловісний та червонуватий місяць... Приїхали на місце, розбудили охоронця, який з виду вперше чув, що ми маємо приїхати :), я йому запропонував, щоб ми ловили на тому місця де я був в попередній раз. Охоронець сказав, що можна там ловити бо хазяїв того пірсу він вже давненько не бачив. Ітак нарешті ми почлаи розмотувати фідери під світло ліхтариків, і замішувати прикормку. З першого чи другого закиду Славік дістає густерку грам на 150, я закинув спутніка і поки майстрував другого на перший клюнула густерка. Почало світати, риба клювала у мене в основному на спутніки, на фідер я дістав одну густеру на опариша. Десь перед самим сходом сонця я зловив свою першу рибу на волосяну оснастку: під спутніком поводок з м'якої плетеної нитки, на волосі якої я почепив горошину і круглий пінопласт. Це був круглий золотий карась грам на 200 :) А далі сталось таке: після сходу сонця клювати почала лише дрібнота, як на спутніки так і на фідери. Славік закинув вудку - і там малявка. Плотва розміром з пальчик. Ми промучились ще з добрі три години з витягуванням цієї мілюзги і вирішили їхати додому :( Тобто нормальна риба чомусь клювала лише до і під час світанку, результат найгірший за все літо, але оскому на рибалку збив, і відпочили непогано

Горбаків, 8 серпня 2010 року

Автор статті: Олексій Федоришин

Компаньйони: Мельничук Віктор Погода: прохолодний ранок, спекотний день, періодичний помірний вітер; з дощем пощастило - серйозна хмара пройшла мимо Час: з 6:00 до 16:00 Улов: 47 карасів (загальною вагою 2,6 кг) Наживка: опариш, кукурузка, тісто, червяк дощовий Прикормка: Флагмановська, для карася Снасті: дві вудки (одна з котушкой, одна під глуху оснастку) Ситуація на водоймі: кльов був, але слабкий для даної водойми Інформацію про дану водойму побачив на одному з рівненських форумів. Було сказано, що там достатньо невеличкого карася, а так як рибалка я починаючий, то вирішив туди навідатися. Тестовий заїзд було здійснено в п'ятницю (5 серпня), але із-за незнання водойми вибрали неправильне місце, і за півранку дістали тільки три десятки малька. Бачачи, що нема чого втрачати, я перейшов на протилежний берег (західний), і через 15 хв зрозумів, що карась є, і його багато. Пересіли на нове місце, і за дві години дістали півтора десятка карасиків. В неділю я їхав з своїм кумом, уже знаючи де потрібно сідати і на що ловити.Приїхали, вибрали собі місця. Спочатку кльову, як такого, не було - мабуть риба відчувала зміну погоди, бо зі сторони Рівного рухалася дуже серйозна хмара з серйозними намірами, і відповідним звуковим супроводженням :) Та все таки нам пощастило, і хмара оминула нас стороною, тільки трішки намочивши легеньким дощиком. Після цього карась почав по трішки брати. Через годину у мене було 5 карасиків, у кума біля 10. В якийсь момент у мене взагалі пропав кльов, і ми вирішили, щоб я пересів до нього, так як у нього справа більш-менш йшла.Ну а далі почалася справжня карасина рибалка: то клювало при закиданні, то тримаючи в руках одну вудку з карасем уже діставав іншу, на гачку якої також був карасик - не було часу навіть випити кави з бутербродом. Так як сторож розказав, що в ставу крім карася є ще линок, окунь, карп та щука, то кум загорівся ідеєю зловити линка, і на одну з вудок постійно наживляв черв'яка. Втім, там клював тільки карась. З іншої риби він бачив тільки малесенького дохлого окунця.В результаті весь день ловили на опариша. Я пробував закинути подалі кукурузку, надіючись, що новачкам щастить, і я здуру дістану якогось карпика, але ні однієї покльовки так і не побачів. Результат рибалки: у мене 47 карасів, у кума - 41. P.S. Фотографії зроблені в п'ятницю, на тестовому заїзді.

Бочаниця, 7 серпня 2010 року

компанйони: Діма Малафей, Сергій Маліновський, Степан Філіпюк погода: холодний ранок, спекотний день, сильний вітер південно-східного напрямку ловив з 5:30 до 20:30 07.08.2010 ловив на пірсі №6, з четвертої години на №16 я зловив 12 карасів(80-720 грам), десь 5 окунців, 2 плотвички Наживка: опариш, кукурузка, мастирка, манна бовтушка, горох Прикормка: власного виробництва, макуха Снасті: вудка, фідер, спініг на спутніку в загальному по озері кльову не було Сьомого серпня, у суботу, були на рибалці у Бочаниці. Заздалегідь замовлені сьомий і восьмий пірси були чомусь зайняті, тому мені довелось сісти на шостий, Сергій пішов на шістнадцятий, а брат з другом Степаном розвернулись на дев’ятнадцятому. Зранку погода була похмурою, дув сильний південно-східний вітер. Через цей вітер на місці де я ловив постійно була висока хвиля, поплавки тонули у ній з антенами, фідерні кінчики постійно згинались через натиск води на жилку. Клювання довго не було, як у мене так і рибалок на сусідніх пірсах. В годині о сьомій на фідер вчепився окунець, потім ще один. На восьмому пірсі чоловік почав тягати карасиків пікером(чи легеньким фідером), кидав на відстань до 15 метрів, за камиш. Нарешті і мені попався карасик, розміром з долоньку. Десь о годині восьмій спрацював спутнік на мастирку і я дістав карася-красеня. Так і клювало – раз в годину, але риба була на ладоньку. Сусіди почали збиратись додому, я пішов снідати до друзів, заодно взнати як з кльовом там. Як виявилось, ситуація там була аналогічна моїй – зловлено по три рибки. При чому у Сергія у заліку були лише краснопірки. Він також мав клювання на кукурузку, але по класиці жанру обірвав снасть в комишах. Повернувшись назад у мене нічого не змінилось ;( Почало виглядати сонечко, від «нічогороботи» мене зморило на сон. Незнаю скільки я проспав, але коли проснувся вже було геть жарко, витягнув карасика, який сидів на фідері і побачив, що вудку на якій була кукурузка затягло в комиші, озброївшись підсаком пішов у заплив, але марно – гачок було відірвано. Минула година чекання на покльовку і я вирішив, що потрібно кардинально щось змінювати. Зібрав усі свої речі, повитягав вудки і пішов до Сергія на пірс. Як виявилось, він непогано тягав карасів. Ловилось у нього лише на фідер, в якості насадки він накручував тісто: манка+мука. Я теж закинув фідера з цією насадкою і отримав клювання. Клювало раз в двадцять хвилин, але непогані карасі. Також ми з Сергієм закинули вудки з кукурузкою поміж комишу. Так і ловили фідерами на тісто до кінця рибалки. Я закинув спутнік з мастикою під кутом в 45 градусів вліво від пірсу, недалеко від камиша і він постійно приносив по невеликому карасику. На гачках був пінопласт жовтого кольору. Десь о сьомій вечора я отримав клювання на кукурузку. Поплавець легенько пішов під воду, потім показався назад і легесенько, поступово набираючи хід поплив вліво. Я взяв вудку в руки і натягнув леску. Риба попливла від пірсу, я під натяжкою подавав їй жилку, намагався хоч трохи зупинити, але це нічого не давало – сунуло як паровоз. Раптово жилка провисла, я вибрав снасть, а там обірвано вище грузила. Дуже дивно, я не відчув такої великою натяжки, щоб стався обрив. Можливо це зацепилось за спинний плавник, або карп відкусив леску своїми горловим зубами, хз. Адреналіну отримав купу, руки трусились, що не міг намотати тісто :=). Через півгодини почало активно клювати на фідери, і кожен карась був більше трьохсот грам. Заробив клювання на фідер яке бачить у вісні кожен фідермен: ні з того, ні з сього вудилище з розгону зігнулось на 90 градусів у няпрямі до води! Я взяв у руки і відчув як приємно пре рибина, діставши виявилось, що це карась, вага 720 грамів. Причому, клюнув він на пучок з 10 опаришів. Після нього ще клюнув півкілограмовий карась теж на опариші. Стало темніти і ми почали збиратись додому.. Сергій зловив 4 кг карасів, мій брат і Степан на двох взяли десь 2 кг некрупних карасиків, плотви і окунців. У них взагалі виявилось некльовне місце. Взагалі цей день був поганим для всіх рбалок на острові, о годині 12 я обійшов по перимитру всі пірси і у активі рибалок було по три карасі. Дуже добре, що я змінив місце лову, у Сергія на пірсі хвиль не було(протилежна сторона острову), тому видно було всі покльовки на фідер.Прийшов я туди з одним нормальним карасиком і пригорошньої мілкоти, а додому поїхав з чотирма кілограмами відбірнійшого карася!

Світязь, 28 червня 2010 р.

На День Конституції відпочивав на Світязі. Як же відпочинок без рибалки? Ще на в'їзді в Шацьк, на заставі, купив рибацького квитка... Там же від співробітника Національного парку почув, що їхати треба на Перемут. Так і зробив. Рибалив зранечку 28 червня, в понеділок. Колега по авантюрі - Олексій Федоришин. Чому "авантюра"? Напередодні, в неділю, я вирішив розвідати - що це за Перемут, де він знаходиться, який там берег, вода, умови лову. Як виявилося - озеро десь в межах 15 км від села Світязь. Машину треба лишати десь за 800 м від берега. Берегова лінія повністю заросла комишем, є лише маленькі вікна, або взагалі вузенькі проходи до плеса. Але! На відстані 30-50 м від берега у воді знаходяться кладки - вони розміщені мало не по всьому озеру (принаймі, в полі зору вони були всюди). Між кладками досить великі проміжки - рибаки точно не будуть заважати один одному, сидячи на сусідніх... Так от - "авантюра" полягала в тому, що треба було встати в 3 години ночі, їхати за 15 км, залишати машину і перти свій еквіпмент за 1 км, потім в темноті, під світло ліхтарика, роздягнутися, залізти в холоднючу воду (напередодні, якщо хто пам'ятає, один чи два тижні було досить прохолодно), перенести речі на "кладку", вміститися вдвох на ній, розкласти вудки, замісити прикормку... І при цьому всьому відбиватися від комарів, які на честь потепління вирішили надолужити все "недопите" за попередні тижні. Не буду розтікатися думкою по "дрєву" - нічого вартого ми не піймали. Зловили кілька плотвичок, одного карасика. Клюнули також кілька канадських сомиків - які тут же були відпущені через відсутність цінності трофею, та й відсутність їх трофейності як такої. Перемут - неймовірно красиве і цікаве озеро. Якщо доведеться бувати, відпочивати чи проїжджати мимо Світязя - загляньте і на Перемут. P.S. На березі Перемута є вишка - з неї озеро як на долоні... Шкода бінокля не було. І фотоапарата окрім інтегрованого в мобільний. А ще - на ній, на висоті 3-4 метри, жодного комара (постійно так, чи лише тоді було - не знаю)!